вика
113Викарный — прил. 1. соотн. с сущ. викарий, связанный с ним 2. Свойственный викарию, характерный для него. 3. Принадлежащий викарию. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …
114Викарий — (лат. vicarius «заместитель», «наместник»): после римских императоров Диоклетиана и Константина Великого правитель диоцеза (области) Римской империи, подчинённый префекту; в православной церкви викарий (викарный епископ, викарный архиерей)… …
115Викарий (католицизм) — Викарий (лат. vicarius «заместитель», «наместник»). Содержание 1 Апостольский викарий 2 Генеральный викарий …
116Епископский викарий — Викарий (лат. vicarius «заместитель», «наместник»). Содержание 1 Апостольский викарий 2 Генеральный викарий 3 Епископский викарий …
117викажчик — іменник чоловічого роду, істота розм …
118викажчиця — іменник жіночого роду, істота розм …
119виказування — іменник середнього роду …
120виказувати — дієслово недоконаного виду …
121виказуватися — дієслово недоконаного виду …
122виказувач — іменник чоловічого роду, істота розм …
123виказувачка — іменник жіночого роду, істота розм …
124викапувати — дієслово недоконаного виду …
125викатник — іменник чоловічого роду, істота …
126викатниця — іменник жіночого роду, істота …
127викачування — іменник середнього роду …
128викачувати — дієслово недоконаного виду …